Я зловила себе на відчутті, що дуже „люблю” рослини, особливо кімнатні. Справа в тому, що мама перенесла цих зелених монстрів на зиму до квартири, що б вони на балконі не померзли. Я нічого проти не маю, коли вони не поширються, перетинаючи межі підвіконника по квартирі. Але мене не дуже влаштовує лимон,що стоїть на виході моєї кімнати. Особливо вночі!!коли я, виходячи в темноті з кімнати,обов"язково маю запутатись в цих джунглях і поколотися об його колючки. А потім мама зранку каже"Ой,як лимончик пахне!Цікаво чого,його ж ніхто не пересував і не чіпав"
А ще кактуси...Звичайно спочатку було прикольно: моя кошачка раніше дуже любила лежати на столі в мене(на книжці чи клавіатурі) і цим самий мені дуже заважала,але кактуси відучили її від цього - тикнулась пару раз своєю мордашкую до горшочка,тепер до столу навіть не дуже підходить. Але ж теж забуваю про них.Дивилась раз фільм в темоті і хотіла звук прикрутити.І тут наткнулась на ці "чудесні творіння природи пустелі".В цей момент з моїх вуст можна було почути, багато інтерпреитацій,як в народі називають кактуси. Після цього вони відправились в заслання до Сибіру - на балкон.
А от зараз мене найбільше дістає "кухонний " вазон,який поставили зимувати на холодильник,якраз над тим місцем,де я завжди сижу. Так вот,зранку коли я сонна, злегка нервова і агресивна,мене рятує лише ароматна кава (2-3 чашечки)))) Але коли я її п"ю і мені в глаз своїми листками тикає це ... "ратєніє",то мій настрій все більше "піднімається". ВСе!!Рішено!!Тільки мами не буде дома,я поміняю місце дислокації моїх зелених ворогів - на балкон...або ще кудись їх!!! :-D
